Опус о сложной комбинации с Генпрокурором

Справа про розбійний напад на адвоката Гранцева на минулому тижні наробила великого переполоху в системі прокуратури. Вперше за всю історію існування правоохоронних органів Генеральний прокурор особисто втрутився у розслідування так званого «простого розбою».

Читайте также:

Страшная буря накрыла Львов. 18 фото

Брэд Пит во всей красе

Милиция на крыше застукала занимающихся любовью выпускников. 4 фото

Участницы конкурса Мисс Вселенная (Miss Universe-2008) (29 фотографий)

Арт для инопланетян. Красиво и велико...

Балога, Медведько, Черновецький: великі проблеми Генеральної прокуратури (документи + відеосюжет)

Щоб встановити логіку дій охоронців Закону, звернемося до хронології подій.

2 вересня 2005 року в приміщенні Київського міського бюро технічної інвентаризації в присутності багатьох очевидців скоєно напад на одного із партнерів юридичної компанії «Корпоративні технології» адвоката Івана ГРАНЦЕВА. Троє нападників, серед яких І. Гранцев упізнав депутата Київської міської ради В’ячеслава СУПРУНЕНКА та Дениса КОМАРНИЦЬКОГО, близького родича нинішнього Голови КМДА, з метою заволодіння документами, що їх адвокат приніс із собою для подання у БТІ, завдали І. ГРАНЦЕВУ тілесних ушкоджень, відібрали портфель із судовими документами, телефон та інші особисті речі. Після нападу закривавленого адвоката з численними тілесними ушкодженнями доставили до лікарні в машині швидкої допомоги.

Постраждалий ГРАНЦЕВ того ж дня подав заяву до Шевченківського РУ ГУ МВС про нанесення йому тілесних ушкоджень.

Наступного дня, 3 вересня 2005 року, було порушено кримінальну справу за ознаками розбою, вчиненого за попередньою змовою групою осіб (ч.2 ст. 187 Кримінального кодексу).

Але 12 вересня, тобто менш ніж через десять днів, прокурор Шевченківського району виніс постанову про скасування постанови про порушення кримінальної справи за фактом побиття Гранцева.

29 вересня ГРАНЦЕВ знову подав заяву до міліції, але Шевченківське РУГУ МВС в м. Києві відмовило у порушенні кримінальної справи, посилаючись на неможливість взяти пояснення учасників нападу через їх неявку до міліції. Ця відмова була першою із цілої низки негативних відповідей МВС на заяви потерпілого. Останнє таке рішення про відмову у порушенні справи датується 24 травня 2007 року і залишалося нескасованим до лютого 2008 року.

5 лютого 2008 року потерпілий черговий раз звернувся до правоохоронців із заявою про вчинення злочину. Цього разу результативно: 18 лютого Генеральна прокуратура порушила справу відносно В’ячеслава СУПРУНЕНКА, Дениса КОМАРНИЦЬКОГО та невстановленої особи за фактом нападу на громадянина ГРАНЦЕВА. Заступник Генерального прокурора Ренат КУЗЬМІН передав матеріали справи прокуророві Києва Євгену БЛАЖІВСЬКОМУ, поставивши йому завдання ґрунтовно інформувати Генпрокуратуру про хід розслідування.

20 лютого справа надійшла у провадження до слідчого прокуратури міста Києва, і тут почалося найцікавіше. Вже наступного дня її вилучає Генеральна прокуратура – саме тоді, коли мала відбутися перша слідча дія.

Генпрокуратура спрацювала на випередження, спровокувавши миттєву реакцію фахівців і юристів-експертів. Нардеп від БЮТ Святослав ОЛІЙНИК заявив про те, що таке миттєве вилучення справи може свідчити тільки про позазаконне втручання у хід слідства, яке має ознаки корупції.

Але справжнє «втручання» відбулося через чотири дні: 25 лютого стало відомо, що Генеральний прокурор України Олександр МЕДВЕДЬКО відмінив постанову про порушення кримінальної справи відносно СУПРУНЕНКА та КОМАРНИЦЬКОГО і порушив так звану «фактову».

Ця новина здійняла справжню бурю різкої критики на адресу МЕДВЕДЬКА: прецедент особистого втручання Генерального прокурора у справу про розбій трапляється вперше.

За законом, подібні справи має розслідувати міліція: 27 лютого справу передали до Слідчого управління МВС. Щоправда, того ж дня і витребували назад. У розпорядженні Дніпровського юридичного вісника є документ, яким прокуратура міста Києва, посилаючись на вказівку керівництва Генпрокуратури, вимагає від МВС передати матеріали справи для розслідування у столичну прокуратуру.

Свою категоричну незгоду із діями прокуратури висловив член парламентського комітету з питаня правосуддя, народний депутат Андрій ПОРТНОВ: «З’являється закономірне запитання: яким мав бути тиск на Генерального прокурора, щоб він особисто втрутився у розслідування кримінальної справи по розбійному нападу? Ми вимагатимемо, щоб Генеральний прокурор відповів, з яких причин він це зробив, до кого він ходив на Банкову, чи інструктували його БАЛОГАі ПУКШИН. Я піднімаю ці питання, тому що нам достеменне відомо, хто інструктує Генерального прокурора у справі СУПРУНЕНКА-КОМАРНИЦЬКОГО. Всі вказівки з цього приводу надходять від заступника Голови Секретаріату президента Ігоря ПУКШИНА».

А бютівець ОЛІЙНИК навіть зареєстрував у ВР законопроект , яким пропонує ліквідувати слідчі підрозділи прокуратури, оскільки МЕДВЕДЬКО, як унікальна і геніальна особистість, може власноручно розслідувати усі справи без жодних слідчих дій, як він зробив це у випадку СУПРУНЕНКА-КОМАРНИЦЬКОГО.

Праведний гнів народних обранців підтримав і Кирило Куликов, народний депутат від НУ-НС, який звинуватив прокуратуру у заангажованості і корупції.

Таким чином, у заплутаній історії кримінально-правового пінґ-понґу матеріалами справи з’являється ще один персонаж – Секретаріат Президента України. Вітчизняні ЗМІ пов’язують безкарність столичної влади (йдеться насамперед про земельні махінації) із «кришуванням» ЧЕРНОВЕЦЬКОГО БАЛОГОЮ. Очевидно, що у земельних і бізнесових питаннях ці політики тісно співпрацюють, а з посиленням впливу БАЛОГИ київський мер отримав можливість «безболісно залагоджувати» свої проблеми з генпрокуратурою через СП.

Аналогічної позиції дотримується і адвокат потерпілого ГРАНЦЕВА Вадим ЄСАУЛЕНКО. «Представляючи права потерпілого, я познайомився уже з трьома слідчими. Спочатку це був слідчий прокуратури АЛЕЙНИКОВ, потім – невідомий слідчий міліції, до якого ця справа потрапила на кілька хвилин, далі – слідчий прокуратури ТОМІН. При цьому продовжується катавасія з матеріалами справи. 29 лютого, коли ми з паном ГРАНЦЕВИМ прийшли до слідчого на допит, він повідомляє нам, що його терміново викликають до Генеральної прокуратури разом з матеріалами справи. Що це, якщо не корупція?»

Також ЄСАУЛЕНКО повідомив, що вони з ГРАНЦЕВИМ з великими зусиллями, але таки потрапили до слідчого ТОМІНА, а потерпілий навіть дав слідству свої пояснення. Щоправда, одразу після опитування РАНЦЕВА слідчого знову викликали на Різницьку, і знову разом із матеріалами справи.

Сам Генпрокурор категорично відкидає звинувачення у корупції і тискові на нього з боку Секретаріату президента. Щоправда, при цьому дивиться у стіл і нервово перебирає документи, що, за твердженням адвоката ЄСАУЛЕНКО, судова психіатрія розцінює як ознаки брехні.

Цей прокурорський трилер приніс уже і перші результати, щоправда, не зовсім приємні для Олександра Медведька. Партія регіонів сьогодні заявила, що буде ставити питання про відставку генерального прокурора Олександра Медведька. І хоча обґрунтування там зовсім інше, крига, як кажуть, уже скресла.

Дніпровський юридичний вісник публікує документи, а також ексклюзивне відео, розроблене ВідеоНовинами на наше замовлення.